
Адаптація буває двох видів :фізіологічна і соціально – психологічна
Фізіологічну адаптацію розподіляють на три етапи.
Перший етап — коли організм дитини відповідає бурхливою реакцією і значним напруженням усіх систем організму.
Цей період можна охарактеризувати як тривалий стрес, що тягнеться два-три тижні. У цей період усі внутрішні ресурси організму активізовані на подолання стресових ситуацій.
Другий етап характеризується нестійким пристосуванням, коли організм знаходить якісь близькі до оптимальних варіанти реакцій на шкільну ситуацію.
Третій, завершальний, етап фізіологічної адаптації характеризується відносно стійким пристосуванням,
коли організм знаходить максимально відповідний варіант реагування на навантаження, що вимагає найменшого напруження.
Від батьків і близьких людей вимагається максимально дбайливе, чуйне й підбадьорливе ставлення до дитини.
Радійте успіхам малюка, не бійтеся демонструвати йому свою любов і підтримувати, допомагайте розібратися з труднощами, що виникають і, головне, не квапте його, заохочуйте його бажання дорослішати і розумнішати.
Другий виq aдaптацïï — соціально-психологічна.
Соціально-психологічна адаптація до школи триває в середньому від 10-18 днів до 1-3 місяців і супроводжується зростанням внутрішньої напруженості, підвищенням тривожності, зниженням самооцінки в результаті перших невдач.
Психологи виділяють три рівні aqanmaції qiтeй qo школи.
Високий рівень адаптації: першокласник позитивно ставиться до школи, адекватно сприймає вимоги, що висуваються. Навчальний матеріал він засвоює легко, глибоко і повно; розв’язує ускладнені задачі; старанний, уважно слухає вказівки, пояснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; цікавиться самостійною навчальною роботою, готується до всіх уроків; суспільні доручення виконує охоче й сумлінно; займає у класі високе статусне положення.
Середній рівень адаптації: першокласник позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель висловлює його детально і наочно; засвоює основний зміст навчальних програм, самостійно розв’язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок дорослого, але під його контролем; зосереджений тільки тоді, коли зайнятий чимось таким, що для нього є цікавим; готується до уроків і виконує домашнє завдання майже завжди; суспільні доручення виконує сумлінно; дружить із багатьма однокласниками.
Низький рівень адаптації: першокласник негативно або індиферентно ставиться до школи; часто скаржиться на нездоров’я; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; пояснюваний учителем матеріал засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником утруднена; під час виконання самостійних навчальних завдань не виявляє цікавості; до уроків готується нерегулярно, за ним необхідний постійний контроль, систематичні нагадування і спонукання вчителя і батьків; для розуміння нового і розв’язування задач за зразком потрібна значна навчальна допомога вчителя і батьків; суспільні доручення виконує під контролем, без особливого бажання, пасивно; близьких друзів не має, знає на ім’я і прізвище лише частину однокласників.
Позитивно впливають на адаптацію дитини:
- Психологічна готовність до школи, що містить особові, мотиваційні, вольові та інтелектуальні компоненти.
- Правильні методи виховання у сім’ї, відсутність у ній конфліктних ситуацій. Дитина повинна отримувати у сім’ї любов, захист і підтримку. Члени сім’ї також повинні виявляти взаємну турботу і любити одне одного, щоб дитина могла пишатися своєю сім’єю і бути упевненою у своїх силах.
- Сприятливий статус у групі однолітків. Це досягається в тому числі й за рахунок охайного зовнішнього вигляду.
- Доброзичливе ставлення до однокласників, уміння розв’язувати конфлікти і бути чимось цікавим також мають вплив на формування позитивного ставлення до однолітків.
- Позитивне ставлення педагога до дитини. Авторитет учителя дуже важливий для першокласників. У деяких випадках він перевершує навіть авторитет батьків. Тому як ставиться до дитини вчитель, так ставитимуться до нього і діти.
У перші дні навчання слід оточити дитину любов’ю і турботою, допомагати їй розв’язувати шкільні проблеми і захищати її, а не висувати додаткові вимоги.
Слід пам’ятати, що від того, як зможе адаптуватися дитина в школі, залежить її життя у наступні десять років.
Важко навчатися, або Як подолати стрес.
Як ми вже зазначали, школа від перших же днів ставить перед дитиною цілу низку завдань, не пов’язаних безпосередньо з її попереднім досвідом, але таких, що вимагають максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил.
Для опанування навчальної діяльності дитині необхідно дотримувати правил, уміти стримувати свої емоції, бути терплячою та посидючою.
Усе це призводить до психоемоційного напруження, що може викликати у першокласника стресовий стан.
Ознаки стресового стану можуть виявлятися в таких симптомах:
- у труднощах засипання і неспокійному сні;
- втомі після навантаження, яке зовсім недавно не стомлювало дитину;
- безпричинній образливості, плаксивості або, навпаки, підвищеній агресивності;
- у неуважності, розсіяності;
- тривожності та непосидючості;
- відсутності упевненості в собі, яка виражається в тому, що дитина все частіше шукає схвалення у дорослих, вимагає його;
- прояві упертості;
- у тому, що дитина постійно жує що-небудь, дуже жадібно, без розбору їсть, ковтаючи при цьому їжу (іноді, навпаки, спостерігається стійке порушення апетиту);
- боязні контактів, прагненні до самотності, у відмові брати участь в іграх однолітків;
- грі зі статевими органами;
- сіпанні плечима, гойданні головою, тремтінні рук;
- зниженні маси тіла або, навпаки, прояві симптомів ожиріння, що тільки-но починаються;
- підвищеній тривожності;
- у денному і нічному нетриманні сечі, яких раніше не спостерігалося, і в деяких інших явищах.
Усі перелічені вище ознаки свідчать про те, що дитина перебуває в стані психоемоційного напруження, тільки в тому випадку, якщо вони не спостерігалися раніше.
Для подолання стресу можна використовувати такий комплекс заходів.
1 Перш за все виявляйте любов і турботу про дитину, створіть сприятливий клімат у сім’ї. Школяр повинен знати, що, незважаючи на його помилки, його люблять і допоможуть, коли йому важко.
Не порівнюйте його з іншими, не оцінюйте його дій, а допомагайте розв’язувати конкретні проблеми і завдання. Важливо, щоб ви мали довірчі взаємини і дитина напевне знала, що її зрозуміють і їй допоможуть.
- Використовуйте музичні паузи, гру на дитячих музичних інструментах. Позитивний вплив на розвиток творчих здібностей, на оздоровлення надає музика Моцарта, його сучасників, музика в стилі бароко з ритмічною пульсацією 60-64 удари за хвилину.
- Займайтеся з дитиною, використовуючи природні матеріали — глину, пісок, воду, фарби. Арт-терапія (лікування мистецтвом, творчістю) подобається дітям, відволікає їх від неприємних емоцій, залучає емоційні резерви організму.
4 Для зняття нервового напруження навчіть дитину використовувати техніку м’язового розслаблення і черевного дихання.
- Використовуйте активні ігри на свіжому повітрі. Добираючи ігри для зняття психоемоційного напруження, слід ураховувати особливості вашої дитини.
Найбільший оздоровчий ефект дадуть ігри, що викликають у дитини відчуття радості, азарту і відчуття перемоги. Ігри повинні викликати тільки позитивні емоції, важливо, щоб вони подобалися дитині, підвищували її настрій.
Будьте уважними до своєї дитини!
Опубліковано: Грудень 14, 2015
Comments are currently closed.