Адаптація буває двох видів :фізіологічна і соціально – психологічна
Фізіологічну адаптацію розподіляють на три етапи.

Перший етап — коли організм дитини відповідає бурхливою реакцією і значним напруженням усіх сис­тем організму.

Цей період можна охарактеризувати як тривалий стрес, що тягнеться два-три тижні. У цей період усі вну­трішні ресурси організму активізовані на подолання стресових ситуацій.

Другий етап характеризується нестійким пристосу­ванням, коли організм знаходить якісь близькі до опти­мальних варіанти реакцій на шкільну ситуацію.

Третій,  завершальний,        етап фізіологічної  адаптації ха­рактеризується відносно стійким пристосуванням,

коли організм знаходить максимально відповідний варіант реагування на навантаження, що вимагає найменшо­го напруження.

Від батьків і близьких людей вимагається максималь­но дбайливе, чуйне й підбадьорливе ставлення до ди­тини.

Радійте успіхам малюка, не бійтеся демонструвати йому свою любов і підтримувати, допомагайте розібра­тися з труднощами, що виникають і, головне, не квап­те його, заохочуйте його бажання дорослішати і розум­нішати.

Другий виq aдaптацïï — соціально-психологічна.

Соціально-психологічна адаптація до школи триває в середньому від 10-18 днів до 1-3 місяців і супрово­джується зростанням внутрішньої напруженості, підви­щенням тривожності, зниженням само­оцінки в результаті перших невдач.

Психологи виділяють три рівні aqanmaції  qiтeй qo школи.

Високий рівень адаптації: першоклас­ник позитивно ставиться до школи, адек­ватно сприймає вимоги, що висуваються. Навчальний матеріал він засвоює легко, глибоко і повно; розв’язує ускладнені за­дачі; старанний, уважно слухає вказівки, пояснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; цікавиться само­стійною навчальною роботою, готується до всіх уроків; суспільні доручення вико­нує охоче й сумлінно; займає у класі висо­ке статусне положення.

Середній рівень адаптації: першо­класник позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних  переживань;   розуміє   навчальний матеріал, якщо вчитель ви­словлює його детально і наочно; засвоює  основний  зміст  на­вчальних   програм,   самостій­но розв’язує типові задачі; зо­середжений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок дорослого, але під його контролем; зосередже­ний тільки тоді, коли зайня­тий чимось таким, що для нього є цікавим; готується до уроків і виконує домашнє за­вдання майже завжди; суспільні доручення виконує сумлінно; дружить із багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації: першокласник не­гативно або індиферентно ставиться до школи; час­то скаржиться на нездоров’я; домінує пригнічений на­стрій; спостерігаються порушення дисципліни; пояс­нюваний учителем матеріал засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником утруднена; під час ви­конання самостійних навчальних завдань не виявляє цікавості; до уроків готується нерегулярно, за ним не­обхідний постійний контроль, систематичні нагадуван­ня і спонукання вчителя і батьків; для розуміння нового і розв’язування задач за зразком потрібна значна на­вчальна допомога вчителя і батьків; суспільні доручення виконує під контролем, без особливого бажання, пасив­но; близьких друзів не має, знає на ім’я і прізвище лише частину однокласників.

Позитивно впливають на адаптацію дитини:

• Психологічна готовність до школи, що містить особо­ві, мотиваційні, вольові та інтелектуальні компоненти.
• Правильні методи виховання у сім’ї, відсутність у ній конфліктних ситуацій. Дитина повинна отримува­ти у сім’ї любов, захист і підтримку. Члени сім’ї також по­винні виявляти взаємну турботу і любити одне одного, щоб дитина могла пишатися своєю сім’єю і бути упев­неною у своїх силах.
• Сприятливий статус у групі однолітків. Це досягається в тому числі й за рахунок охайного зовнішнього вигляду.
• Доброзичливе ставлення до однокласників, уміння розв’язувати конфлікти і бути чимось цікавим також ма­ють вплив на формування позитивного ставлення до од­нолітків.
• Позитивне ставлення педагога до дитини. Авторитет учителя дуже важливий для першокласників. У деяких випадках він перевершує навіть авторитет батьків. То­му як ставиться до дитини вчитель, так ставитимуться до нього і діти.

У перші дні навчання слід оточити дитину любов’ю і турботою, допомагати їй розв’язувати шкільні пробле­ми і захищати її, а не висувати додаткові вимоги.

Слід пам’ятати, що від того, як зможе адаптувати­ся дитина в школі, залежить її життя у наступні десять років.

Важко навчатися, або Як подолати стрес.

Як ми вже зазначали, школа від перших же днів ста­вить перед дитиною цілу низку завдань, не пов’язаних безпосередньо з її попереднім досвідом, але таких, що вимагають максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил.

Для опанування навчальної діяльності дитині необхід­но дотримувати правил, уміти стримувати свої емоції, бути терплячою та посидючою.

Усе це призводить до психоемоційного напруження, що може викликати у першокласника стресовий стан.

  Ознаки стресового стану можуть виявлятися в таких симптомах:

• у труднощах засипання і неспокійному сні;
• втомі після навантаження, яке зовсім недавно не стомлювало дитину;
• безпричинній образливості, плаксивості або, навпа­ки, підвищеній агресивності;
• у неуважності, розсіяності;
• тривожності та непосидючості;
• відсутності упевненості в собі, яка виражається в то­му, що дитина все частіше шукає схвалення у дорослих, вимагає його;
• прояві упертості;
• у тому, що дитина постійно жує що-небудь, дуже жа­дібно, без розбору їсть, ковтаючи при цьому їжу (іноді, навпаки, спостерігається стійке порушення апетиту);
• боязні контактів, прагненні до самотності, у відмові брати участь в іграх однолітків;
• грі зі статевими органами;
• сіпанні плечима, гойданні головою, тремтінні рук;
• зниженні маси тіла або, навпаки, прояві симптомів ожиріння, що тільки-но починаються;
• підвищеній тривожності;
• у денному і нічному нетриманні сечі, яких раніше не спостерігалося, і в деяких інших явищах.

Усі перелічені вище ознаки свідчать про те, що ди­тина перебуває в стані психоемоційного напруження, тільки в тому випадку, якщо вони не спостерігалися ра­ніше.

  Для подолання стресу можна використовувати такий комплекс заходів.

1    Перш за все виявляйте любов і турботу про дитину, створіть сприятливий клімат у сім’ї. Школяр повинен знати, що, незважаючи на його помилки, його люблять і допоможуть, коли йому важко.

Не порівнюйте його з іншими, не оцінюйте його дій, а допомагайте розв’язувати конкретні проблеми і завдання. Важливо, щоб ви мали довірчі взаємини і дитина напевне знала, що її зрозуміють і їй допо­можуть.

• Використовуйте музичні паузи, гру на дитячих музичних інструментах. Позитивний вплив на розвиток творчих здібностей, на оздоровлення надає музика Моцарта, його сучасників, музика в стилі бароко з ритмічною пульсацією 60-64 удари за хвилину.
• Займайтеся з дитиною, використовуючи природні матеріали — глину, пісок, воду, фарби. Арт-терапія (ліку­вання мистецтвом, творчістю) подобається дітям, відво­лікає їх від неприємних емоцій, залучає емоційні резер­ви організму.

4    Для зняття нервового напруження навчіть дитину використовувати техніку м’язового розслаблення і че­ревного дихання.

5. Використовуйте активні ігри на свіжому повітрі. Добираючи ігри для зняття психоемоційного напру­ження, слід ураховувати особливості вашої дитини.

Найбільший оздоровчий ефект дадуть ігри, що викли­кають у дитини відчуття радості, азарту і відчуття пере­моги. Ігри повинні викликати тільки позитивні емоції, важливо, щоб вони подобалися дитині, підвищували її настрій.

                       Будьте уважними до своєї дитини!

Категорія: Поради батькам

Опубліковано: Грудень 14, 2015